Десять днів ізраїльського кіно в Парижі

26-й Фестиваль ізраїльського кіно в Парижі проходив з 16 по 24 березня 2026 року в Majestic Passy. Цьогоріч захід відбувався на фоні зростаючого антисемітизму в Європі, що досягнув небачених масштабів з часів Другої світової війни. Від початку війни 7 жовтня 2023 року, випадки антисемітських нападів значно зросли. У таких умовах, представлення ізраїльських фільмів у Парижі стало важливим актом, а десятиденний фестиваль зібрав чимало глядачів.

Багато режисерів не змогли приїхати

Голова FCIP, Елен Шуман, зазначила, що "небо залишилося закритим". Через постійні обмеження в повітряному просторі над Ізраїлем, багато іноземних авіакомпаній призупинили рейси, і виїзд з Тель-Авіва став справжнім викликом. Багато митців не змогли приїхати через мобілізацію або інші причини, пов’язані з війною.

Фестиваль проходив в умовах, коли комунікація навколо заходу була обмеженою, що свідчить про зміни в сучасному світі. Крім того, розповсюдження ізраїльських фільмів за межами країни стало складнішим, зокрема через зменшення міжнародних продажів і закриття програмних вікон.

Публіка активно підтримала фестиваль

Незважаючи на атмосферу насильства, глядачі прийшли в кінотеатри, щоб підтримати фестиваль. Багато фільмів викликали емоції та резонанс у глядачів. Наприкінці заходу були оголошені переможці:

• Найкращий короткометражний фільм: Not My Weekend Рони Сегал
• Найкращий документальний фільм: Unraveling UNRWA Дюкі Дрора
• Найкращий фільм: Nandauri Еті Ціко.

Повнометражні фільми

A Burning Man — Ейял Халфон

Цей фільм став відкриттям фестивалю. Він розповідає історію батька, який не може відпустити сина до армії. У фільмі показано, як Джонас супроводжує свого сина Омер до військової бази, але сам залишається під деревом акації, чекаючи, поки той увійде до служби. Халфон створює сильний образ батька, який чекає, не здатний змінити ситуацію.

Фільм порушує теми війни, батьківства, страху і заперечення. Кожна сцена наповнена емоційною напругою, що робить його надзвичайно потужним.

Nandauri — Еті Ціко

Цей дебютний фільм, знятий у Грузії, розповідає про ізраїльську адвокатесу Марину, яка повертається до Грузії, щоб допомогти жінці, що покинула свого сина. Фільм наповнений напругою між персонажами, що поступово переходять від конфлікту до взаємодопомоги.

Ціко майстерно зображує бажання як форму опору, а її героїня, зіграна Нетою Рискін, отримала визнання за свою гру.

Oxygen — Нета Левін

Цей фільм розповідає про матір-одиначку Анат, яка чекає на повернення сина з армії. У контексті нової війни, Анат стикається з реальністю, коли її син вирішує залишитися на фронті. Фільм показує, як війна впливає на життя звичайних людей.

Вода стає важливим візуальним елементом фільму, символізуючи материнство та очікування.

Документальні фільми

Unraveling UNRWA — Дюкі Дрор

Цей документальний фільм досліджує історію UNRWA, організації, яка була створена для допомоги палестинським біженцям, але з часом стала частиною конфлікту. Дрор ставить питання про те, чому ця структура, задумана як тимчасова, стала постійною.

Фільм також підкреслює складність палестинської історії та її різноманітність, яку часто спрощують у публічному дискурсі. У завершенні, фестиваль продемонстрував, що ізраїльське кіно, незважаючи на виклики, залишається живим і важливим.