Кіно демократії: нова ера іспанського кінематографа
Завершення диктатури в Іспанії призвело до скасування цензури та розвитку культурних проявів, зокрема кіно, яке відобразило політичні зміни та нові тенденції в іспанському кінематографі.
З завершенням диктатури в Іспанії було скасовано цензуру, що дало змогу розвиватися культурним проявам не лише на кастильській, але й на інших іспанських мовах. Важливим кроком у цьому напрямку стало створення Інституту каталонського кіно.
На початку демократичного періоду в Іспанії стали популярними жанри, пов’язані з так званим "дестапе" та "ландізмом". У перші роки демократії кінематограф звертається до спірних тем та переосмислює недавню національну історію. Прикладами таких фільмів є "Canciones para después de una Guerra" (Басіліо Мартін Піано, 1976) та "El espíritu de la colmena" (Віктор Еріс, 1973), які відзначаються високою якістю.
Політичні зміни тих років знайшли своє відображення у фільмах, таких як "Camada Negra" (Мануель Гутьєррес Аргон), "Tigres de papel" (Фернандо Коломо) та, в меншій мірі, але з великим попитом, "Asignatura pendiente" (Хосе Луїс Гарсі), який у 1982 році отримав перший іспанський Оскар за фільм "Volver a empezar". Також почали активно говорити про "нове баскське кіно", яке включає режисерів, таких як Мончо Армендаріс, Хуанма Бахо Уйолла та Іманоль Урібе. Їхній фільм "La muerte de Mikel" (1984) з Іманолем Аріасом у головній ролі зібрав понад мільйон глядачів у кінотеатрах.
У 1980 році Іван Зулуета представив свій повнометражний фільм "Arrebato", який, хоча й спочатку не здобув популярності, з часом став культовим. Також в цю епоху була створена чудова екранізація роману "La colmena" Каміло Хосе Сели, знята Маріо Камусом з видатним акторським складом.
Читайте також
