Новий іспанський кіно

У 1962 році Жозе Марія Гарсія Ескудеро знову зайняв посаду директора Генеральної дирекції кінематографії, що стало поштовхом для розвитку державних субсидій та заснування Офіційної школи кінематографії. Ця школа стала основним джерелом нових кінорежисерів, які зазвичай підтримували ліві ідеї та виступали проти франкістської диктатури.

Серед видатних діячів цього періоду можна виділити таких режисерів, як Маріо Камус, відомий завдяки фільму «Молодий Санчес» (1964); Мігель Пікасо з «Тіткою Тулою» (1964); Франсіско Регеріо, який зняв «Добре кохання» (1963); Мануель Саммерс з «Від рожевого до жовтого» (1963); та, безумовно, Карлоса Сауру, автора фільму «Полювання» (1965). Незалежно від цієї течії, Фернандо Фернán Гомес створив класичний фільм «Дивна подорож» (1964).

З телебачення прийшов Хайме де Армінян, який здобув популярність завдяки своїм фільмам «Моя дорога пані» (1971) та «Тато, я» (1975), обидва з яких стали великими касовими успіхами. Також варто згадати про «Школу Барселони», яка спочатку була більш експериментальною та космополітичною. Серед її представників виділяються Вісенте Аранда, Хайме Каміно та Гонсало Суарес, які зняли свої найзначніші роботи вже в 80-х роках.

Вісенте Аранда

Цей режисер пов'язаний із згаданою Школою Барселони, яка відзначається своєю вишуканою естетикою, що стала новинкою в іспанському кіно. Його фільм «Фата Моргана» (1966) є одним із найяскравіших творів у цій течії.